Дух дому зветься домовик. Він охороняє будинок, родину та худобу й город. Домовик охоче допомагає працелюбним господарям: підтримує чистоту і затишок в хаті, дітей малих доглядає, піклується про тварин та городину. Ледащих господарів домовик карає: тварин лякає, страви псує, хазяїв з хати вигонить.

Домовик - у слов´янських народів домашній дух, міфологічний господар і покровитель будинку, що забезпечує нормальне життя сім´ї, родючість, здоров´я людей та тварин.

Домовик (похатник, господар, хованець, дідо, дідусь, хозяин, помічник). «хатнє» божество, що, за повір’ям, опікується життям усієї родини, яка мешкає купно, під одним дахом. За уявленнями давніх українців, мешкав, як правило, на горищі (на лежаку), або біля печі. Зображувався (уявлявся) обов’язково оброслим густою шерстю. Голий Домовик — уособлення нещастя, злигоднів, утрат, хвороб тощо.
Звідси звичай садовити молодих на вивернутого кожуха, що значило «одягти» (задобрити) Домовика, не впустити в оселю молодого подружжя злиднів — голого Домовика.

У більшості давньоукраїнських племен Домовик був опікуном родинного вогнища, поставав у вигляді вогню, що називався Дідом-домовим. Тому при переході на нове житло господиня-українка топила востаннє піч, після чого вигрібала увесь жар у чистий горщик, примовляючи: «Ласкаво просимо, дідусю, на нове житло». У новій оселі жар висипався у піч

Якщо Домовик, полюбить нового господаря або господиню, то не заподіює їм зла, а тільки жартує іноді, стукає, грюкає дверима. А також попереджає про нещастя, чатує будинок і двір.
Перед смертю кого-небудь з сімейства виє, іноді навіть показується кому-небудь.

Домові захищають будинок від злодіїв, пожеж, іншої нечистої сили. Він шумить, бродить ночами по дому, зітхає і бурмоче. Може плакати, якщо дому загрожує біда. Або сміятися, якщо очікується щастя

Але якщо він розсердиться і йому щось не сподобається, він б´є і б´є посуд, кричить, тупотить та інше. Домовик не терпить, коли в хаті сварка, особливо коли розбивають горщики, коли нема окропу в печі, щоб горло промочити. Ображений неповагою господаря, Домовик тоді може спалити все обійстя. Залишений на самоті у старій хаті, лютує вночі, але допомагає навести добробут у господарстві тому, хто приходить жити в пустку. Аби господиня щосуботи піч мазала та дітвора не залазила на неї.

Тому, кого любить, завиває волосся і бороди в коси, а кого не любить, того вночі щипає до синців. За цим синців судять про який-небудь неприємності, особливо якщо синець сильно болить. Також навалюється в ночі на сплячого і тисне його, так що в цей час не можна ні поворухнутися, ні сказати ні слова.

У Домовика є і своє свято. 24 вересня люди опівночі, коли починають обмолот, запалюють багаття в Овині (стодолі, на току), і в жертву овинному вогню приносять півнів, щоб Домовик беріг зерно.

Згідно з повір’ям, Домовик творив не лише добро, а міг покарати (наслати хвороби, невдачі, злигодні) тих, які нешанобливо ставились до своїх покійних родичів (не дбали про їхні могили, не поминали їх тощо), скупилися пригостити подорожнього, помогти родичеві, сусіду, погорільцеві і т. ін.
Після скасування язичництва 988 р. церква зробила Домовика образом негативним.

Ідея, Д. Дульський
Художник, член Національної спілки художників України
В. В. ЖировНагадуємо, календар захищено авторським правом