Таємниця роду братів Розумовських

     Чи траплялося вам зустрічати людей про яких кажуть «Він заговорений». Людей яким неймовірно успішні в будь якій справі, та які легко можуть досягнути будь яких висот.

    Історія дивовижного везіння, яку я хочу розповісти, давно відома багатьом людям, але залишились запитання без відповіді «Як взагалі таке можливо, Що це – магія, чи дійсно доля»?. Адже події, що розгортаються в житті однієї бідної української сім’ї, відбувалися з неймовірною вигодою та на користь двох братів, про яких говорили «Заговорені». Коротше кажучи, все як у фантастичному фільмі.

        Олексій Розумовський – найвпливовіша людина при дворі Єлизавети Романової.
        Кирило Розумовський - останній Гетьман Лівобережної України.

     Загадкові брати Розумовські,  що якимось чином досягли неможливо великих успіхів та змогли закласти міцну основу для своїх нащадків.
Чи справді вони були заговореними своїм дідом козаком характерником по материнській лінії, чи можливо шинкарка Наталка Розумиха сама зналася з нечистою силою. Чи може це сильний Ангел Охоронець, або святий покровитель, тим більше, чи Божий Промисел, але двом братам пастухам з далекого Лемеша, синам шинкарки та городового козака п’яниці судилося стати великими людьми в історії. А їх нащадкам продовжити цю дивовижну казку. Адже всі нащадки роду Розумовських завжди були на хорошому рахунку в долі, та залишаються такими по сьогоднішній день, навіть не зважаючи на «СовЕцкую влАст», яка знищила все дворянство свого часу.

     Що ж на справді сталося, та що допомогло двом пастушкам стати «Принцами».

  Ось деякі факти, що мені вдалося знайти. По перше є дві версії походження роду Розумовських.

  - Перша говорить, що на справді Розуми ведуть свій рід не від бідних козаків, а від відомого князівського роду Рожинських. Прадідом Олексія та Кирила нібито був Роман Рожинський, який за кмітливість і природний розум був відомий у народі як Роман Розум. Таке ж прізвисько носив і дід братів Яків, але не за п’яні вислови, а «от важности и расторопности ума». Який зі шляхти перейшов в козаки.
Ця версія дещо спірна і схоже таке знатне походження братам Розумам підправив Бецькой Іван Іванович якого Єлизавета цінувала та свого часу приблизила до себе. Бецкой був не тільки архітектором, вихователем але й відмінним геральдістом. Він же свого часу при Імператриці Катерині Великій підправив і походження братів Орлових виявивши їх знатне походження.

  - Друга версія більш правдива говорить, що Пастушки – Принци, походять з сильного чаклунського роду козаків Характерників, по материнській лінії і нібито дід братів Розумовських свого часу знайшов спосіб як увіковічити свій рід, принісши себе в жертву дахам. А на смертному одрі передав всю свою силу онукам, пожертвувавши своїм життям за ради їх щасливої долі та вдачі.
Про це свідчить і той факт, що чоловік Наталки Розумихи помер від оковитої в досить молодому віці, май же відразу після смерті діда. Можливо дід не тільки себе приніс в жертву…. Але інакше пояснити силу роду братів Розумовських не можливо.

Герб роду Графов Розумовських

      Тож розпочнемо
   Родина Розумів жила в селі Лемешах Чернігівської губернії. Батько, Григорій Розум, городовий козак. Григорій був нікчемним чоловіком та батьком, полюбляв погуляти у шинку на зароблені ним гроші, залишаючи досить часто свою сім’ю без коштів.
А хмільним бував частенько, через те помер молодим, залишивши молоду вдову з шістьма дітками.

  Наталка Розумиха з козацького роду, була жінкою розумною та розсудливою, її поважали на хуторі та у найближчих селах. Всього у подружжя Розумів було шестеро дітей: сини Данило, Олексій та Кирило і дочки – Агафія, Анна та Віра. Про першого сина, Данила, відомо лише те, що він був набагато старшим від своїх братів та помер, коли найменшому – Кирилу – виповнилося трохи більше 10 років.
Оскільки татусь пропив усі статки, а старший син Олексій пропав безвісти, то ж, Наталії Розумисі, довелося виборсуватися зі злигоднів самотужки.
   Жінка мала твердий характер, владну натуру і неабияку комерційну жилку, отож при дорозі, що вела на Москву й Санкт-Петербург, заснувала 1730 року корчму і всіляко дбала про добробут чисельної родини, не підозрюючи, що доля приготувала їй та її синам неабиякий подарунок.
Що стане графинею з неабиякими статками по всій Україні.
Що поїде до царських палаців у місто на Неві й матиме за невістку саму царицю, яка гостюватиме в її сільській оселі в Лемешах…
Що власним коштом збудує дивовижний храм у Козельці, де й знайде вічний спочинок її горда душа.
Не захоче придворна статс-дама жити в царських покоях, куди забере знаменитий син Олексій, й після кількох років гостювання повернеться в Лемеші

Ця дивовижна історія розпочинається з пророчого сну, що приснився Розумисі на передодні Різдва 1731 р.. Нібито в її козацькій хаті під дубовим сволоком засяяли водночас і сонце, і місяць, і зорі. Сон пророкував казкове майбутнє її дітям. Це дуже тішило її, але вона й представити не могла на скільки велике майбутнє чекало на її синів.

       

      Наталка Розумиха і Григорій Розум.

Олексій Григорович Розумовський - Граф, генерал-фельдмаршал, фаворит та таємний чоловік Імператриці Єлизавети Петрівни, Сприяв відновленню Київської митрополії та гетьманату України.

       Розпочнемо з головного героя з якого розпочинається казка Пастушків Принців
Олексій Розум, був пастухом громадської худоби, але приваблива зовнішність, гарний голос та бажання навчатися привернули до нього увагу місцевого духовенства. Та Григорій Якович не підтримував ці нахили свого середнього сина, тож Олексій змушений був таємно ходити на навчання до дяка сусіднього села Чемер.
  Коли діда не стало, батько майбутніх «Принців», все частіше став зазирати до чарки.. Одного разу, повертаючись із шинку, батько побачив сина, що читав книгу. До цього вже не раз діставалось Олексію за свою любов до науки. Цього разу сп’янілий Григорій схопився за сокиру та кинувся за сином, що почав кружляти навколо будинку. Побачивши, що йому не врятуватися від батьківської руки, хлопець кинувся навтікача з двору і більше не повертався до отчого дому.

   Оселившись у чемерського дяка, Олексій продовжував вчитися грамоті та церковному співу і на свята виступав у складі місцевого церковного хор.
А для оскаженілого Григорія то став перший великий крок у могилу. Зовсім скоро після цього випадку він помер при дорозі. Можливо то покійний дід так помстився за улюбленого онука, хто його знає, абож він став жертвую в ритуалі діда чаклуна для успішної долі своїх внуків...

  Але як би не цей випадок з п’яним батьком, що намагався вбити сина, то можливо все було б інакше.
Олексій мав гарний та сильний голос, який доповнювала приваблива зовнішність. На передодні Різдва через с. Чемер проїжджав, повертаючись з Угорщини, російський полковник Федір Вишневський і випадково почув у місцевій церкві спів молодого козака Олексія Розума. Голос середнйого Наталчиного сина Олексія Розума так його вразив, що він забрав хлопця до Петербурга, аби порекомендувати у придворну капелу.

   Так 22-річним юнаком О. Розумовський потрапив до придворного хору у Петербурзі.
   Але головною подією що трапилася у житті молодого Олексія це випадковість яка привела його на царський трон, а його брата до гетьманської булави. Можливо як би не цей випадок, то обидва парубки й далі б пасли овець у батьківській господі. Знайомство с майбутньою Імператрицею та таємною дружиною Єлизаветою Петрівною.
  Саме в цей період і наснився Наталці Розумисі віщій сон про її дітей.

   Чарівна Цесарівна Єлизавета Петрівна, яка відвідала богослужіння у придворній церкві, була вражена чудовим голосом молодого українського співака. Коли ж на вимогу царівни юнак постав перед нею, глибоке почуття охопило Єлизавету Петрівну. Високий, стрункий, смаглявий, з гарними чорними очима, Олексій Розум припав до душі молодій царівні. У своєму щоденнику Елизавета писала, що він був одним з найкрасивіших чоловіків, яких вона бачила на своєму віці.
    Після цього розпочинається кар’єрне сходження козацького сина поневоленої України до найвищих посад та титулів імперії-поневолювачки. Так, досить скоро він вже був управляючим (гоф-індендантом) двору та маєтками Єлизавети Петрівни.

        Деякі містичні факти в особистому житті Єлизавети
        Єлизавета тричі була під вінецем, але всі три наречених помирали на передодні весілля. Її ж коханий Карл помер на самому вінчанні так і не надівши              обручку на палиць Єлизаветі. Але її коханий Алеша став її законним чоловіком, з яким вона таємно обвінчалися в храмі, проживши з ним все своє життя.

    Єлизавета закохалася у статного розумного красеня по самі вуха. Зробила його своїм фаворитом і пожалувала графський титул. До козацького прізвища додали шляхетне -ський і Розуми стали Розумовськими.
24 листопада 1742 року Єлизавета повінчалася з ним, але таємно. Тому при дворі пліткували, що "всемилостивейшая государыня с Алексеем Григорьевичем Разумовским живет блудно". А поза очі називали його "ночным императором".
І ось ще однин доказ того що брати Розуми були заговореними, та знаходились під опікою неймовірних сил.

    Дізнавшись про амурні справи Єлизавети Анна Іонівна мала намір усунути доньку Петра Великого від права престолонаслідування. По праву та заповіту Катерини I трон мав дістатись саме Єлизаветі. (Після смерті Петра II в 1730 р. про цей заповіт було забуто і трон посіла двоюрідна сестра Катерини Анна Іоанівна)

    Але роман Єлизавети та Олексія Розумовського набирав силу і планам Анни Іоанівні не судилося статися. У ніч перевороту з 24-го на 25 листопада 1741 р. О. Розумовський супроводжував її, коли вона об’їжджала військові казарми та займала палац. Також пізніше певний час Олексій Григорович пильнував дім царівни, де перебували повалена імператриця Анна Леопольдівна та її син – імператор Іоанн Антонович з сестрою.

   Ось так коли після чергового брутального палацового перевороту владу захопила Єлизавета Петрівна, колишній козак Розум зробив карколомну кар’єру: став графом Розумовським, одним із найбагатших людей Російської імперії, генерал-фельдмаршалом, кавалером найвищого ордену Андрія Первозванного і таємним чоловіком офіційно незаміжньої імператриці.

    Майбутня імператриця Катерина ІІ писала про Олексія Розумовського, що, не маючи будь-якої освіти, він мав широкий розум; обдарований почестями, він, однак, не вирізнявся гордістю. За її словами, головними рисами його характеру були щедрість і великодушність, але він був крутим на вдачу і важким на руку у нетверезому стані. Сучасники також зазначали, що Розумовський був ласкавий та поблажливий, привітний у поводженні з молодшими, любив клопотатися за нещасних і користувався загальною любов’ю.

   З часом Олексій Розумовський став дуже впливовою особою, але незважаючи на всі його титули, владу та гроші при дворі його по за очі називали «Нічний Імператор», а також ходили слухи, що стара Розумиха відьма і вона приворожила імператрицю до свого сина Олексія.

Кирило Григорович Розумовський - останній гетьман України, генерал-фельдмаршала, президент Петербурзької академії наук.

       Олексій Розумовський маючи владу не забув своїх родичів. Оскільки тогочасна владна модель значною мірою ґрунтувалася на сімейних зв’язках, у пригоді мали стати й інші представники численної рідні Розумовських. Тож першу й найвідповідальнішу ставку в розбудові власного родинного клану зробили, природно, на молодшого брата Олексія – Кирила.

   Розумовського-молодшого терміново «виписали» з рідних Лемешів до Санкт-Петербурга, звідки вирядили в навчальну подорож до Європи. Судячи з програми мандрівки, до якої доклав руку старший брат, Кирило мав здобувати не стільки освіту, скільки виховання й аристократичні манери.
Задум справдився повною мірою. 1745 року до російської столиці повернувся не просто синьо¬окий блондин, котрий вражав наповал розбещених петербурзьких красунь, а галантний кавалер, одягнений за останньою модою, з чудовім знанням французької та німецької мов й задатками вправного придворного інтригана.

   Наступного року на Кирила чекало перше серйозне призначення - маючи від роду 18 років, Кирило Розумовський, «в рассуждении усмотренной в нем особливой способности приобретенного в науках искусства», був призначений президентом Імператорської академії наук і мистецтв – головної наукової установи Росії.

   Таке призначення пояснювалося не лише прихильністю цариці Єлизавети Петрівни до братів Розумовських, але й тогочасною офіційною політикою її уряду, спрямованою проти засилля німців у найважливіших сферах життя країни і, зокрема, в науці.
Так, перші чотири президенти Імператорської академії наук і мистецтв були німцями за походженням. За таких обставин молодий Кирило Розумовський, маючи за плечима досить пристойну європейську освіту, а головне, будучи довіреною особою імператриці, став президентом Академії наук і мистецтв.
Де він зарекомендував себе як досвідчений учений муж, а не як синьоокий білокуррий красень. Єлизавета Петрівна власноручно сватає за нього свою фрейліну й родичку Катерину Наришкіну.

   Утім, найголовніша посада чекала Кирила Розумовського попереду. Під час подорожі на батьківщину свого чоловіка, в 1744 році. Під впливом свого таємного чоловіка Єлизавета Петрівна прийняла петицію від української шляхти й старшини про відновлення гетьманської посади, що протягом 10 років по смерті гетьмана Данила Апостола лишалася вакантною.

   Російські монархи від Петра І не шанували чільників Козацької держави. Після ж мазепинського повстання 1708 року обрання гетьманів перетворилося на фікцію. Булаву отримував той лідер, кандидатуру якого козацькій верхівці вдавалося погодити з Петербургом. У цій ситуації Кирило Розумовський влаштовував чи не всі сторони.

   Тож в 1750 році пастушок з Лемешів стає останнім Гетьманом Лівобережної України 1750–1764 р.р.
З часом Кирилові вдалося втілити в життя чимало важливих і корисних реформ для України.
   Уперше з часів Хмельницького Україна отримала право самостійно здійснювати міжнародні стосунки — було створено колегію зовнішніх зносин. Гетьман домігся царського указу про заборону холопства. Було відновлено Київську митрополію. Розумовський молодший мав право самостійно призначати полковників та нагороджувати старшину землями, а на території України, окрім невеликого Київського гарнізону, не залишилося царських військ. Звичайно, всі ці та інші реформи втілювалися не без сприяння брата.
   Але Кирилло своїми діями налаштував проти себе нову владу, Катерина II побоювалася, що посилення Гетьманщини внаслідок реформ, із перспективою перетворення її на удільне Малоросійське князівство під владою Розумовських.
   Чимало істориків трактували скасування гетьманства як наслідок роздратування Катерини ІІ династичними претензіями Розумовських. Але на справді це був лише привід щоб не допустити утворенню нової держави.


    Підводячи підсумки.

    Катерина заставила Кирилла Розумовського зректися гетьманства і понад 11 років не дозволяла йому з´являтися в Україні. Наостанок Кирило таки повернувся до Батурина — прожив там останні роки життя. Він пережив і Катерину ІІ, і Павла І, дожив до епохи наполеонівських війн і помер 15 січня 1803 року в тому ж таки Батурині. Заповів поховати себе в склепі-мавзолеї збудованої ним Воскресенської церкви.
Її звели на місці зруйнованого мазепинського Троїцького собору. 1927 року радянські чиновники від культури відкрили його саркофаг, забрали коштовні речі, а склеп засипали землею. (сволота, що ще можна сказати).

    Олексій помер 1771 року у своєму маєтку де він жив після смерті своєї таємної дружини Великої Імператриці Єлизавети Петрівни з якою був до останнього її подиху.

     Ходять слухи, що перед смертю Імператриця Єлизавета в своєму заповіті назначила наступним Імператором саме свого таємного чоловіка Олексія Розумовського до повноліття Павла Петровича, сина Петра III. Побоюючись краху могутньої держави від рук «Сумашедшего» племінника Петра Федоровича, який мав унаслідувати трон.
    Але Олексій Розумовський по якийсь не відомій причині сховав цей заповіт. Показавши його тільки новій Імператриці Катерині Великій після перевороту, та відмови Петра Федоровича від трону. Відразу знищивши цей заповіт.
Олексій Григорович Розумовський був похований у Благовіщенській церкві Олександро-Невської лаври у Петербурзі (надгробок зберігся)

Усадьба Розумовських, сегодня здесь сельскохозяйственная Тимирязевская академия.

    А от що стосовно Наталки Розумовської.
Розумиха вірила що її діти неодмінно стануть счасливими, цьому було підтвердження її сон, що наснився їй колі її Алёша прибув в Петербург.
«Сыновья мои родились счастливыми: когда Алеша хаживал с крестьянскими ребятишками по орехи и грибы, он их всегда набирал вдвое более, чем товарищи, а волы, за которыми ходил Кирюша, никогда не заболевали и не сбегали с дома», – говорила пізніше стара Наталія Розумиха.
Хоча у ті часи дружина Григорія Розума не могла похвалитися щасливим життям. Так, її чоловік спився і помер. Старший син теж помер, залишивши на виховання матері малолітню дочку, а середній син (Олексій) пропав без вісті. Голодних дітей не було чим годувати. Але у цей тяжкий час з нею, як розповідають, трапився щасливий випадок. Шукаючи виходу із цієї складної ситуації, Наталія Розумиха вирішує йти в Козелець, щоб милостинею заробити хоч якісь гроші. Вже йдучи містом, вона знайшла ніж, оздоблений золотом, продавши який, відслужила молебень у церкві та купила дітям хліба. До того ж саме цього дня, прийшовши додому, Наталія Дем’янівна отримала першу звістку про сина Олексія, вже досить відомого на той час у Петербурзі.
В особі братів Розумовських Україна отримала не тільки впливових імперських сановників, що поступово увійшли до вищої столичної аристократії, але і можновладців, що ніколи не забували про свою батьківщину – Україну, намагаючись хоть чимось покращити долю поневоленої країни, рідної країни.

    Всі діти Кирила Розумовського, які досягли дорослого віку, зробили блискучу кар’єру в царській Росії
з Катериною Наришкіною Кирило Розумовський мав 11 дітей: шестеро синів — Олексія, Петра, Андрія, Лева, Григорія та Івана — і п´ятеро доньок — Наталію, Єлизавету, Анну, Парасковію і Дарію, що померла 9-річною. 

  - Андрій — граф, згодом князь — послом Російської імперії в європейських державах. У Відні приятелював і був меценатом композиторів Гайдна, Бетховена і Моцарта. (дітей не мав).

  - Олексій - Граф, Камергер, Державний діяч. В 1810-1816 міністр народної освіти. Ввів богослів´я як головну учбову дисципліну в учбових закладах, сприяв поширенню мережі початкових шкіл та гімназій, дбав про поліпшення методів навчання, цікавився особливо природничими науками і в своєму підмосковному маєтку — с. Горенках створив великий батанічний сад і зібрав найбільшу в Імперії бібліотеку з природознавства; разом з тим він був містиком і масоном та віцепрезидентом Російського Біблійного Товариства. Його нешлюбні діти дістали ім´я Перовських. Його нащадком є відома революціонерка Софія Перовська. Мав більше 10 дітей. 

  - Григорій став відомим геологом. На його честь названо мінерал "розумовськіт".

 Нащадки Розумовського були губернаторами Санкт-Петербурга й Таврії, розбудовували Феодосію.
А праправнучка Софія Перовська — "революціонерка-народниця" — у березні 1881 року кинула бомбу в царя Олександра ІІ.

  Один зі спадкоємців гетьмана — Микола Розумовський у 1930–1940-х став футбольним воротарем московського "Локомотива".
Його син Віктор грав як нападник. Інших у 20 ст. розкидало світом.

Один із нащадків Кирила — граф Андрій Розумовський із нареченою Урсулою — наприкінці серпня 2004-го прилетить аж із Аргентини, щоб обвінчатися в Козельці — у церкві, збудованій його предками

Ось так рід Розумовських живе й до нині під опікою Небесних покровителів, або ж заговорені свої дідом сильним чаклуном Козаком Характерником по лінії матері Наталки Розумихи.

Нащадки Кирила Розумовського

      А ось ще один доказ того, що Розумовські «Заговорені».
Андрій Кирилович Розумовський був другом молодого цесаревича Павла Петровича, але це не завадило йому спокусити молоду наречену Павла, Наталію Олексіївну, яку ще нареченою Андрій Розумовський супроводжував до Росії, і на користь якої тепер затівав якісь Політичні інтриги, вів переписку з двома могутніми католицькими державами - Іспанією і Австрією, залишався її коханцем до її смерті.
Після смерті Наталії Олексіївни переписку була знайдена. Але як ви вважаєте, чи був покараний Андрій Розумовський. НІ його не покарали, його так, дещо насварили, а потім зробили ПОСЛОМ.


 Будинок Графині Наталки Розумихи

авт. Евдокия Вернигор - Тарновська