У сучасній Україні відбуваються значні культурні зрушення: руйнуються старі системи цінностей, країна долучається до зарубіжних культурних процесів через глобальний інформаційний простір, ЗМІ, відкриті кордони, Музей магії і магічного мистецтва, Вперше на Україні планується відкриття музи Магії і Магічного мистецтва на базі особистої колекції чорного мага Дмитра Дульського
Формування концепції музею міфу і магії в Україні

      У сучасній Україні відбуваються значні культурні зрушення: руйнуються старі системи цінностей, країна долучається до зарубіжних культурних процесів через глобальний інформаційний простір, ЗМІ, відкриті кордони. З огляду на нестабільну соціокультурну ситуацію, в Україні зберігається і шириться інтерес до містики як в традиційних, так і в нетрадиційних її формах, таких як релігія, окультизм, езотерика.

      Кандидат історичних наук Ю. Буйських вважає, що одним із проявів духовної культури сучасного суспільства є збільшення інтересу до широкої сфери магічного, міфологічного, релігійного та ін., що наочно демонструють сучасні література, кіноіндустрія, ЗМІ тощо. Дослідниця зазначила про здатність «..традиційної народної міфології адаптуватися до реалій сучасного життя та інкорпорувати ті нові елементи (певні уявлення, персонажі, їхні окремі характеристики і риси), які можуть стати її органічною частиною ..» [3, 64]. Іншими словами, автор вважає міфологізм та ірраціональність світогляду «живою традицією», яка «..слугує засобом упорядкування особистого життєвого простору, певного його структурування…– удома, на робочому місці, під час різноманітного контактування з людьми…» й заслуговує на окреме наукове дослідження.

     Професор, доктор історичних наук В. Борисенко у статті «Вірування у повсякденному житті українців на початку ХХІ століття» зауважила, що традиційні міфологічні уявлення завжди існували навіть у прихованих формах (хрещення дітей в хаті, лікування у бабок-знахарок, шептух, ворожіння у ворожки) тощо. Вона визначила найбільш схильні до впливу різноманітних вірувань та уявлень професійні категорії населення, серед яких «….гуманітарії, представники технічних та природничих наук, найбільше лікарі, учителі, артисти, фізики, хіміки…» [2, 4]. На думку авторки, дослідження сучасної національної культури та вірувань надзвичайно актуальні, оскільки мають запобігти деструктивному впливу агресивних агентів, не властивих національній культурі, збільшити рівень знань про новітнє міфоутворення, популяризувати генетично природній для українців міфлогічний світогляд на етнографічних засадах.

    Подібне явище широко досліджується в зарубіжній науці і має назву «нова релігійність», тобто «…тип релігійності, який визначається цінностями масової культури і володіє елементами якісної новизни й нетрадиційності …» [5]. За відомостями зарубіжного вченого доктора культурології Ю. Рижова «релігійний ренесанс», що суспільства переживають на нинішньому етапі свого розвитку, є серйозною соціальною проблемою, оскільки, на його думку «…споживче та ігрове ставлення до релігійних цінностей супроводжується аналогічним ставленням і до інших традиційних цінностей культури, що загрожує дезінтеграцією суспільства…» [5]. Ми цілком поділяємо думку вченого і погоджуємось з тим, що «нова релігійність» може становить загрозу для суспільства, окремої особистості та національної культури в цілому.

    Безсумнівно, міфологічне, ірраціональне історично було властиве людству на початку його існуванні. Завдяки традиціям, як трансляторам окремих проявів буття суспільства, міфологічне пролонгувалось і в усталених формах органічно поєдналось з науковим світоглядом у вигляді національної самобутності. Ми з задоволенням згадуємо про ніч перед Різдвом, Івана Купала, їмо кутю та вареники з «сюрпризом», співаємо колядки та щедрівки, носимо вишиванки, намагаємося не розсипати сіль, не обмітаємо віником дітей і т. д. Національні традиційні українські міфологічні вірування та уявлення мають унікальну цілісну світоглядну концепцію, збагатили нашу культуру науковими відомостями з різноманітних галузей знань, наприклад, медицини, астрономії, сільського господарства, географії; сприяли вихованню нації у всіх можливих напрямках, збагатили нашу культуру багатьма видами мистецтв, серед яких унікальними є писанкарство, вишивання, співи, гончарство і т. д. В цілому, Україна є унікальною нацією у аспекті інтеграції міфологічного світогляду й наукового, не тільки без збитку для останнього, а й з великим виграшом для національної культури.

     Вперше на багатий міфологічний світогляд українців дослідники звернули увагу ще у XVIII столітті. У статті «Міфологічні уявлення українців у працях дослідників кінця XVIII – другої половини XIX ст.» Ю. Буйських здійснила історіографічний аналіз праць науковців XVIII –XIX ст., присвячених вивченню українських міфологічних вірувань. Саме в цей період було сформульовано наукову дефініцію «нижча міфологія», що досліджувала «…вірування, пов´язані з різними надприродними істотами – відьмами, вовкулаками, упирями, русалками, домовиками та ін.» [2, 15] і становила потужний пласт традиційної української національної культури. У вітчизняній історичній науці сформувалась потужна «…міфологічна школа, в основі якої лежав порівняльно-історичний метод, що давав можливість вивчення національних пам´яток …протягом всього їх історичного розвитку і в тісному зв´язку з аналогічними пам´ятками інших ..народів…» [2, 15]. ЇЇ здобутки представлені фундаментальними працями відомих науковців, таких як О. М. Афанасьєв ( «Душі покійних», «Діви долі», «відуни, відьми, упирі і перевертні», «Процеси про чаклунів і відьом»), О. О. Потебня («Про міфічне значення деяких обрядів і повір´їв», «Про Долю і споріднених з нею істот»), величезне значення для національної культури і досі мають дослідження М. Маркевича, П. П. Чубинського, І.Нечуя-Левицького, В. Б. Антоновича та ін. вчених, які збирали, вивчали та популяризували традиційний міфологічний світогляд українців.

      У статті «Українська народна астрономія» за авторством авторитетної вітчизняної вченої, кандидата історичних наук, етнолога Н. Федорович досліджуються маловідомі факти з астрономічних знань та уявлень українського народу через призму ірраціонального світогляду. Народні астрономічні міфологічні знання та уявлення досліджуються вченою у всій сукупності їх проявів: від господарської діяльності до міфології і символіки. На думку авторки, народні міфологічні уявлення, і народна астрономія формують «..гармонійне поєднання духовного та матеріального…» [6, 89] , і, як спадок пращурів, проявляються у національній культурі найбільш виразно. Разом з розвитком науково-технічного прогресу астрономія збагачувалась науково-раціональним фактажем, але «..цей процес мав і певні вади – забуття і знецінення, разом з уявленнями і віруваннями, раціональних народних знань і досвіду..» [6, 104].

    За відомостями вільної енциклопедії «Вікіпедії» [4] в Україні існує близько п´яти тисяч різноманітних музеїв державної, комунальної та приватної форми власності, серед яких 140 історичних, 146 краєзнавчих, 8 етнографічних музеїв. Міфологічне насліддя українського народу представлене лише у окремих приватних регіональних музеях туристично-розважального спрямування (наприклад, музей Гуцульської магії, м. Верховина, Івано-Франківська обл.). Звісно, ні про яку систематичну науково-дослідницьку роботу там не йдеться.

    На жаль, українська міфологічна спадщина не виділена у окремий напрям серйозної наукової діяльності та музейної культури України, хоча, як бачимо, ця тематика є актуальною і у теоретичному фольклорно-етнографічному напрямку, так і у практичному аспекті «рухливості» ірраціонального світогляду українців. Вважаємо, що було б доцільним виділити міфологічний світогляд українців у окремий напрям наукової діяльності з обов’язковим представленням його у окремому науковому музейному закладі. На нашу думку, це сприятиме систематичній науковій теоретичній діяльності вчених щодо збору артефактів та свідчень нематеріального характеру про історію та сучасність міфу в Україні та світі; поглибленню історичних знань методами музейної комунікації; створення «рухомої» експозиції та інтерактивних заходів з залученням діячів масової культури з міфологічної тематики, народних цілителів, сучасних віщунів, провидців тощо, зміцнить науковий світогляд відвідувачів, звільнить їх від сучасних забобон і марновірств та їх деструктивних впливів; сприятиме науковому дослідженню сучасних тенденцій «живого міфу»; популяризації традиційних вірувань українців на Батьківщині і за кордоном.

 

     Література
1. Борисенко В. Вірування у повсякденному житті українців на початку ХХІ століття. Етнічна історія народів Європи. 2003. Вип. 15. С. 4–10.
2. Буйських Ю. Міфологічні уявлення українців у працях дослідників кінця XVIII – другої половини XIX ст. Етнічна історія народів Європи. 2010. Вип. 31. С. 15–23.
3. Буйських Ю. Міфологічні уявлення в повсякденному житті сучасних українців: теоретико-методологічні аспекти вивчення. Народна творчість та етнографія. 2012. N 6. С. 64-72.
4. Музеї України Вікіпедія — вільна енциклопедія : вебсайт. URL : https://uk.wikipedia.org (дата звернення 01.08.2018).
5. Рыжов Ю. В. Новая религиозность в современной культуре : автореферат дис. ... доктора культурологии : 24.00.01. Москва, 2007. 42 с. вебсайт. URL : http://www.dissercat.com/content/novaya-religioznost-v-sovremennoi-kulture (дата звернення 01.08.2018).
6. Федорович Н. Українська народна астрономія Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні : зб. наук. праць. Львів: Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Підстригача НАН України, 2014. С. 88-156.